Міф 1. Не треба чекати від них дива. У них є свої здібності, які потрібно в них розвинути. Але безглуздо чекати від них левітації або перетворення води на вино. Це чудеса іншого роду.
Міф 2. Всі вони генії. Дивлячись за якою шкалою міряти. Деякі діти-індиго у звичайній школі вважалися б тупуватими. Насправді розумний-нерозумний категорія незастосовна до індиго. Тому що у них своя місія і свої способи досягнення цілей.
Міф 3. Вони монстри з іншої планети. Як би смішно це не звучало, але говорять і таке. Проте це наші діти. Треба постаратися навчитися поважати їх думку і повірити, що вони знають те, чого не знаємо ми.
Юлія Пелехова, автор книги «Республіка індиго» в освітньому центрі «Добра школа» займається з дітьми індиго. Тому вона, як ніхто інший, знає їх характери та особливості:
- Як ви їх розпізнаєте?
- По-перше, це сфокусований погляд при народженні. У звичайних немовлят подібного немає. Це вже говорить про те, що мозок працює по-іншому. «Індіжки» вкрай вперті, у них абсолютно на все є своя власна думка. Наприклад, дитина відмовляється від йогурту, він не просто вередує. Значить, його організму не потрібний в даний момент цей йогурт. Як правило, вони ще до того, як говорити навчаться, вміють відстоювати свою точку зору. «Індіжки» не вередують без причини, бо вони раціональні. Це, мабуть, основна риса. Крім того, вони всі лідери. Якщо один унікум виявиться серед звичайних дітей, він задасть таку планку, що всі будуть прагнути і тягнутися за ним.
- Якщо вони всі лідери, то як тоді взаємодіють між собою?
- У індиго лідерство іншого плану. У них не йде боротьба за владу. Вони нормально взаємодіють. Візьміть склянку з камінчиками. Якщо його струснути, камінчики вляжуться в самій раціональної послідовності й порядку. Їм не треба домовлятися. Точно так само і наші дітки. Вони раціональні і усвідомлюють своє місце у світі.