Козаченко Василь Павлович (12 (25) березня 1913 — 2 березня 1995) — український письменник-прозаїк.
Василь Павлович Козаченко народився 25 березня 1913 року в селі Новоархангельську Єлисаветградського повіту Херсонської губернії(тепер смт, районнний центр Новоархангельського району Кіровоградської області) в селянський сім'ї.
Закінчив місцеву семирічку, навчався на літературному факультеті Уманського інституту соціального виховання, працював вчителем, також — у райкомі комсомолу. У 1938 році закінчив філологічний факультет Київського університету.
Творчість
Вперше В. Козаченка опублікували у «Літературній газеті» 1938 року. У 1938—1941 вийшли друком його повісті «Пегас», «Данило Скоробогатько», «Перший взвод», збірка оповідань «Золота грамота» (1939). Тематика більшості його творів — війна та революція. Наприклад, твір «Пам'ятник» — про командира Червоної Армії. Революційно-героїчна романтика прослідковується в його творах «В лабораторії», «У країні героїв». Деякі з його оповідань критики вважали дещо спрощеними, але загалом його творчість в свій час була цікава тодішньому читачеві.
У 1939 році вийшла перша збірка оповідань письменника «Золота грамота». З найпомітніших творів В. Козаченка раннього періоду слід відзначити повість «Перший взвод», що вийшла окремою книгою 1941 року. Це розповідь про будні Червоної армії (перша частина — «Пісня про табори»), про її визвольний похід на західноукраїнські землі в 1939 році (друга частина — «Пісня про сонце»).
У 1942 році написав повість «Ціна життя» про героїчну боротьбу підпільників проти окупантів. У 1945 році виходить його збірка «Три літа», з оповідань якої постають рішучі й непримиренні в боротьбі з фашизмом радянські люди. До збірки входить оповідання «Їх було сорок». Стиль написання цих оповідань радше публіцистичний, аніж суто художній. Також В. Козаченку належать такі оповідання як «Особиста справа Килини Улинець», «Нові потоки», нариси «Вісімсот мільйонів», «Нью-Йорк зблизька», повісті «Серце матері», «Сальвія» та ін. Для становлення В. Козаченка, як і взагалі для історії української прози на воєнно — патріотичну тему, показові дві ранні його повісті — «Атестат зрілості» й «Сонце матері», що стали популярними, особливо серед молодих читачів. «Атестат зрілості» — це той твір, що його мусять прочитати в певномі віці усі юнаки та дівчата. Недарма ж твір сьогодні налічує два десятки видань і перекладений російською, білоруською, молдавською, азербайджанською, а також польською, чеською мовами.
Кілька повістей і оповідань прозаїк присвятив повоєнному селу: «Нові Потоки», «Особиста справа Калини Улинець», «Зорі назустріч» та ін.. В ряді оповідань змалював трудівників сучасного Донбасу, епізоди з міжнародного життя («Характер», «Бізнес рудого Фреді», «Вісімсот мільйонів»).
Окремі твори В. Козаченка виходили російською, болгарською, вірменською, литовською, німецькою, польською, угорською, французькою та іншими мовами.