Микола Вінграновський (1936 - 2004)
Микола Вінграновський (1936 - 2004)
Мико́ла Степа́нович Вінграно́вський (7листопада 1936, Первомайськ, Миколаївська область, Українська РСР — 26 травня 2004, Київ, Україна) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Іван Якович Франко
Іван Якович Франко
(1856-1916)
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь...
Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною
в свою душу на далеку мандрівку життя", — писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом. Крім того, він збагатив своєю працею багато галузей європейської науки.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------
Іван Якович Франко
Іван Якович Франко
(1856-1916)
Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині село Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчує Чернівецький університет. У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Його друкована спадщина сягає 50 томів «Зібрання творів». Відомий визначними творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюрми». У збірнику «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», оповідань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа», «Украдене щастя» та ін. Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.
І. Франко, М. Коцюбинський. Онлайн-курс
«Лайфхаки з української літератури»
_______________________________________
Антон Павлович Чехов
(1860-1904)
Давайте поговоримо про українського письменника Антона
Павловича Чехова (1860-1904). Так, ви не помилилися: про українського. Якщо
бути справедливим – про російсько-українського. Багато в Україні і вже тим паче
в Росії досі мало знають про те, що Чехов був УКРАЇНЦЕМ. «У моїх жилах тече
українська кров», – написав він. «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю
її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю
український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко»», – писав
А. Чехов українському історику, письменнику, перекладачу та сходознавцю
кримськотатарського походження Агатангелу Кримському.
_____________________________________________________________________
Володи́мир Микола́йович Сосю́ра (нар. 25 грудня 1897 (6 січня 1898), ст. Дебальцеве — 8 січня 1965, Київ) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.
В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі (нині село Івана Франка) Львівської області. Після Дрогобицької гімназії вступив до Львівського університету. Через 16 років закінчує Чернівецький університет. У 1893 році захистив у Відні докторську дисертацію. Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Його друкована спадщина сягає 50 томів «Зібрання творів». Відомий визначними творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюрми». У збірнику «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», оповідань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа», «Украдене щастя» та ін. Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.
І. Франко, М. Коцюбинський. Онлайн-курс
«Лайфхаки з української літератури»
_______________________________________
«Лайфхаки з української літератури»
_______________________________________
Антон Павлович Чехов
(1860-1904)
Давайте поговоримо про українського письменника Антона
Павловича Чехова (1860-1904). Так, ви не помилилися: про українського. Якщо
бути справедливим – про російсько-українського. Багато в Україні і вже тим паче
в Росії досі мало знають про те, що Чехов був УКРАЇНЦЕМ. «У моїх жилах тече
українська кров», – написав він. «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю
її літературу, музику і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю
український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко»», – писав
А. Чехов українському історику, письменнику, перекладачу та сходознавцю
кримськотатарського походження Агатангелу Кримському.
_____________________________________________________________________
Володи́мир Микола́йович Сосю́ра (нар. 25 грудня 1897 (6 січня 1898), ст. Дебальцеве — 8 січня 1965, Київ) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.
В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину...
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Українська
література 5 клас
Мета: ознайомити з життям і творчістю письменниці,
допомогти учням ус-відомити ідейно-художній зміст казки; розвивати навички
виразного читання, переказу твору та його аналізу щодо використання художніх
засобів, поєднання минулого та сучасного, ролі фантастичних елементів;
розвивати творчу уяву, самостійність мислення; виховувати усвідомлення важливості
збереження історичної пам’яті народу.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
з елементами інтеграції.
Обладнання: мультимедійні слайди: портрет
письменниці, картина І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»,
демонстраційні матеріали про життя запорозьких козаків, сузір’я Великої
Ведмедиці та Малої Ведмедиці, ілюстрації до твору.
Теорія літератури:
літературна казка, сюжет, тема,
кульмінація,
Презентація "Петро Ребро"
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; *13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинськ — †19 липня (1 серпня)1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Леся Українка. Онлайн-курс «Лайфхаки з української літератури»
2 лютого 1812
народився Євгеній ГРЕБІНКА – український письменник, байкар («Ведмежий суд»)
Євгеній Павлович ГРЕБІНКА
Прозу він писав російською мовою, а вірша — російською й українською. Освіту отримав у Ніжинській гімназії вищих наук, де почав займатися літературою, служив у козачому полку, кілька років працював у Комісії духовних училищ при Синоді в Петербурзі, а з 1838 року до кінця життя був викладачем словесності. Уперше в пресі виступив з перекладом пушкінської «Полтави», у Петербурзі швидко ввійшов у коло літераторів, які любили його за добродушність і хлібосольство. Він одним їх перших оцінив талант Тараса ШЕВЧЕНКО й брав участь у його викупі від кріпосної залежності.
У його розповідях і повістях гумор сполучався із сентиментальністю, вірші носили романтичний характер. Кращим добутком Гребінки критики визнали історичний роман «Чайковський», присвячений минулому українського козацтва, а славу в народі принесли вірші «Чорні очі» («Очі чорні, очі жагучі...»), «Пісня» («Молода ще я дівиця була...»), що стали популярними романсами.
Ліна Костенко
КАЛИНОВА СОПІЛКАМи з нею разом підем по гриби.
Вона мене ненавидить, я знаю.
Шумлять мені берези і дуби,
шумлять вітри Славутича й Дунаю:
- Ой, стережися, дівчино, її!
Вона той ніж взяла не для опеньків.
Там чорнолісся, там глухі гаї,
німі провалля і дощі сліпенькі.
Вона ледача бабина дочка.
А ти дочка ненависна, ти дідова.
Вона того лиш тільки і чека,
коли ви до гущавини підійдете.
Гей, озирнись!.. А ніколи мені.
Та й берегтись була б мені охота.
Ненависть їй висотує всі дні,
а в мене завжди є якась робота.
Спокійна я. Аж міниться вона.
Все між дерев скрадається у пущі.
Ножа виймає, а того й не зна:
такі, як я, беззахисні, - немрущі.
Коли ж мене в ялиннику густім
таки уб'є ота брехлива дівка, -
минуть віки... Калинова сопілка
всю правду скаже голосом моїм.
Презентація Хортиця