Родина
Традиційна українська родина, що складається з
чоловіка та жінки, що виховують дітей. Родина - це базова суспільна територія,
в ній виховуються моральність, працелюбність, та інші якості. Повага до
батьків, що йде з дитинства й до смерті, намагання допомогти своїм родичам, що
потрапили в біду, підтримка відносин в родині (в тому числі і в широкому сенсі)
- все це звідси. Не дарма кажуть, що "гарний колектив - як родина".
Вищим проявом родинності є те, коли Українець розуміє - кожен мешканець землі
йому як брат та сестра.
Майно
Власність для українця
- це предмет гордості та розвитку. Це те, у що він вкладає душу, і чим
дорожить. Власність може бути тільки своя - вона не може належати одночасно,
наприклад, державі.
В той же час може
існувати окремо державна власність, родинна, громадська, територіальна,
комерційна, тощо
Праця
Не дарма, український
філософ Сковорода переосмислив працю у своїх творах. Праця для українця - це
можливість самореалізації. Це його форма служінню Богу (якщо він віруючий),
суспільству, родині, світу загалом. Праця для українця - в першу чергу не
зарплатня, а метафізичний труд, в який він вкладається весь, і який намагається
робити сумлінно і чесно.
Цілеспрямованість
Українці може й
консервативні, але це через цілеспрямованість. Для українця мета - це не
технологія її досягнення. Це - процес її досягнення, відчуття її, розуміння
конкретного результату. Українець має так звану "підсвідому
цілеспрямованість", коли він навіть і поза усвідомлення присвячує всього
себе меті.
Самоповага
Українець рівно до тої
межі, як за колектив, поки його власна самоповага до себе не страждає.
Коли ж він бачить нехтування правами людей, він намагається докласти всіх зусиль
для прибирання беззаконня. Бо зараз це зробили з
кимсь, потім можуть зробити з ним же. Неправда та приниження - це те, що
українець хоче прибрати з свого світу саме через самоповагу і честь.
Оселя
А також дім, житло,
поріг, хата, мешкання, господа, селитьба, хатина та навіть діалектичне житво.
Розуміння оселі в українця багаторівневе. Є родинний поріг, є дім батьків, є
розуміння оселі як місця та якості життя де живеш. Оселя - це те, що українець
готовий захищати, воно для нього зрозуміліше за будь-яку ідеологію.
Громада
Теж буває різна. Є
колектив - це на роботі, є спільнота співмешканців в місті та селі - сусідів, є
Українська Громада - зона українства по всьому світу. Громада - це те, що після
родини, визначає суспільну ідентифікацію українця. Збираючись в громади -
територіальні, за місцем роботи, спеціальні фахові - українці вирішують безліч
різних питань. Саме тому синонімом до слова "Мешканець України" є
слово "Громадянин", а суспільно-корисну справу називають
"громадською діяльністю"
Природа
Нема сумінівів -
українці саме в своїй мові оспівували свою природу. Саме тому українська мова така
чудесна, яка є. Унікальність краси саме природи в Україні можна й поставити під
сумнівів. Але унікальність любові до неї, захоплення нею - і разом з тим повага
при праці визнчають українця. Шанобливе ставлення до світу природи, і
збереження його - моральний обов’язок кожного українця.
Культура
Культурність людини -
це не просто знання багатьох культурних штампів. Це вміння зустрічаючи нове
(нове в культурному сенсі) зрозуміти це, або, не вдаючись до намагання знищити,
залишити це наступним поколінням. Це загальна вихованість людини, це повага до
людей, що займаються мистецтвом - мистецтвом слова, пензля, каменю, музики,
тощо.
Освіченість
Не науковість, снобізм
через знань, а глибоку мудрість, отриману від досконалого знання предмету
поважають українці. Не варто й казати, як поважали освічених людей на селі. Не
розуміли, але поважали. Це розуміння, повага і намагання допомогти освіченим
людям - і є якість українця. Та навіть більше того - тепер кожен українець
зобов’язаний бути і сам освіченню людиною. І хай, зустрічаючись, дві освічені
людини з різних тем і не будуть розуміти один одного, але внутрішня повага все
одно буде приносити їм задоволення від їх спілкування і штовхати їх до допомоги
один одному.
Творчість
Українці - це не люди,
що хочуть бути творчими. Вони такими є! Підходячи до кожної нової задачі -
українець намагається її вирішувати по-своєму, по-новому. Ділиться своїми
знахідками з громадою - і далі до нових відкриттів. Бізнес, спорт, наука,
мистецтво, політика, державне управління, освіта, культура - всюди українець
знаходить щось таке, чого не було до нього. Звідси й потяг до творчості і в
суто мистецьких сферах. Але якщо людина творча - вона творча у всьому.
Учительство
В часі виживає лише
те, що передається. І хоча зараз прижилося слово педагог, в українській мові є
слово з куди більш широким сенсом. Учительство - це не просто передача
фактичних знань, чи намагання нав’язати підхід. Це - допомога у
оволодінні знаннями, ведення людини і розуміння її. Справжній Учитель знає - що
не має права видавати свій підхід як єдино правильний. Базування на практичному
досвіді і щира любов до людей - от що характеризує Учителя. Зараз кожен
українець - Учитель, що повинен за своє життя не лише отримати небачені
здобутки, а також поділитися своїм - унікальним - життєвим секретом.
Повага ж до Учителя,
розуміння, що саме такі люди, а також ми самі, коли вчимо інших, забезпечуємо
зв’язок часів (що історики лиш фіксують) - є тою цінністю, яку кожен повинен
мати.
Мова і слово
Не просто мова, а й
володіння словом завжди привертало в народі увагу до людини. Вітій, ритор,
мудрослів, оратор, красномовець... А й також - поет, письменник, журналіст,
публіцист, філософ. Кожен з них - це майстер слова. Саме від поваги до рідної
мови таких людей, а також і нас - коли ми спілкуємося, пишемо, та навіть
скаржимося - тримається мова. Істина проста - хто володіє мовою - той володіє
умами. А розвиток мови це завдання її носіїв.
Щирість
Українець не може
збрехати. Він або змовчить, або скаже, що не може сказати. Але він не скаже
неправди. Неправда до іншого штовхає до неправди до себе. Українець довіряє
державі - і тому б де не жив, живе по законам. Українець довіряє родині - і
тому остання довіряє йому. Якщо українець сказав - "зроблю" - то
робить, чого б не вартувало. Він не може терпіти неправди й над собою.
Щирість не є якоюсь
забаганкою. Коли ти знаєш, що тебе не обманюють - ані держава, ані суспільство,
ані ти сам - ти можеш сконцентруватись на результаті.
Співчуття
Українці не просто допомагають коли треба. Вони
страждають навіть від одного розуміння, що десь є кривда, несправедливість,
брехня, страждання. Вони готові допомогти - на вулиці, коли бачать
нечестивство, вдома - коли відчувають, що знають чим, в суспільстві - коли
розуміють, що їх суспільна праця зробить бодай одну людину кращою та
щасливішою. Співчуття в українців - це не просто почуття, а мотивація.
Мрійництво
Але, при всьому що ми сказали - українець це той
великий мрійник, що думає, як зорганізувати життя українства на Місяці,
побороти рак назавжди чи створити найсправедливішу правову систему. Мрійництво
- це не амбіції. Амбіції існують для самоствердження - вони вимагають як
кінцевий результат саме упевнення людини, що вона повноцінна. Українцю то є не
треба. Він і так повноцінний, тому навіть і не звертає увагу на амбіційних
людей. Велике щастя, коли українське мрійництво поєднується з українською
працелюбністю. Тоді будь-який українець стає на голову вище від будь якого
"амбіціонера" - бо працює, не як для себе, а як для Бога.
1. Свобода. Україна має бути територією свободи. Ми йдемо шляхом
самоорганізації, десакралізації влади, сервісної держави, створення правил,
котрі буде прийнято виконавцями. Робимо ставку на культуру злагоди. Просто
примуси та заборони не підходять. Закони повинні бути справедливими
в розумінні тих, кого вони стосуються. Ця справедливість може
обговорюватися на вічі.
Свобода означає
відповідальність. Кожен має взяти відповідальність за своє життя, свою сім’ю і
своє оточення на себе. З цим ідуть децентралізація, територіальні громади,
ініціативність.
Де усвідомлена
відповідальність, там і гідність. Основою нашого буття має стати повага до себе
(індивідуальна гідність) і до інших.
2. Солідарність. В Україні й надалі
співіснуватимуть різні соціокультурні групи, різні ідентичності: в цьому наша спільна драма, але й можливість. У різноманітності — наша сила. Нас об'єднає спільна національна свідомість,
спільні цінності. Всі громадяни України
знатимуть українську, а більшість також російську й англійську. На
перше місце в об’єднанні вийде солідарність: почуття співпереживання,
взаєморозуміння, співпраці, взаємопідтримки між різними групами, самовіддачі
заради братерства, суспільної довіри. Ми навчимося розмовляти одне
з одним, із «іншим» заради результату. Ми різні, але хочемо бути разом.
Недалеке минуле нас роз’єднує, але майбутнє об’єднує.
Україна продовжуватиме шлях
толерантної й миролюбної країни, для якої важливим є добросусідство.
Але для українців завжди
будуть близькими мужність, захист. Ніхто не має права нам загрожувати, ми
боронитимемо свою землю. Славне минуле, наш пантеон героїв-захистиків дає нам
гордість.
3. Економічне процвітання. Визнання отримає чесна праця, успіх, реалізація,
продуктивність, професіоналізм і, як результат, чесний добробут. Ми повинні
розвивати індивідуальне підприємництво й разом працювати на підвищення
якості життя. Україна стане країною процвітання для бізнесу, для виробництва
й торгівлі, для середнього класу.
Ми будемо суб’єктом
спільноти розвинутих країн і повноцінним учасником світового розподілу праці.
Для цього робитимемо ставку
на технології, інновації, знання. Нам мало бути сировинною країною, Україна
продаватиме продукт із доданою вартістю.
Мусимо стати державою,
спрямованою в майбутнє, й візуалізувати свою країну в різних
перспективах: за 7 років (для себе), за 20 років (для наших дітей) і
за 200 років (щоб бачити там Україну).
І потрібно хвалити, багато
хвалити людей, говорити про досягнення, культивувати довіру, гордість за себе і
свій прекрасний гумор.