Стрітення Господнє за Юліанським календарем відзначаємо 15 лютого (за Григоріанським — 2 лютого). На празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення. Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.
З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за імператора Юстиніана (527-565) він набирає особливого значення. Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як великий празник і відзначати його на території всієї імперії.
Празник Стрітення на Заході напочатку був Господським і щойно набагато пізніше почав вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
Яке Стрітення — така й весна
15 лютого відзначається свято Стрітення Господнього. Яка погода на Стрітення — такою весна буде. Якщо на Стрітення дорогу перемітає — весна буде пізньою і холодною. Якщо тепло — весна буде ранньою і теплою. «Якщо цього дня сніжок — весною буде дощик», тобто весна буде затяжною і дощовою. Передбачити погоду могла і курка: якщо нап’ється біля порогу води — весна буде теплою і ранньою.